“Надійне майбутнє”
Програма морального відновлення, створена ветеранами для ветеранів
“Я повернувся, але я не повернувся”
Ми працюємо, щоб допомогти кожному, хто пройшов крізь війну, переосмислити свій досвід, віднайти нові сенси та побудувати шлях до мирного життя.
Програма побудована на принципах рівності, довіри та взаємної підтримки. Ми віримо, що саме побратими можуть дати одне одному те, чого не дає жодна інституція – розуміння без слів і силу, щоб жити далі.
Наши принципи
Рівний-рівному
Створена ветеранами для ветеранів
Ми віримо, що найбільше розуміння та довіру можуть дати ті, хто сам пройшов війну. У нашій програмі досвід пережитого стає основою для підтримки. Тут можна говорити про найважче без осуду, порад і зайвих слів.
Моральне відновлення
Глибинні травми, якіх не видно ззовні
На відміну від клінічних підходів, програма зосереджується на моральній травмі — це не психіатричний діагноз, а внутрішній біль, що виникає, коли порушуються глибокі цінності.
Навчання
Допомогти тім, хто ще повернеться
Ветерани можуть пройти сертифіковану підготовку і надалі вести групи самостійно. Підготовка охоплює принципи фасилітації, основи групової динаміки, роботу з емоційними станами та етичні стандарти.
Побратимство
Спільнота взаємопідтримки і розвитку
Багато учасників залишають програму з відчуттям, що знову мають “своїх”. Учасники мають змогу долучитися до спільноти випускників, здатної до довгострокової взаємодії у цивільному житті.
Команда проєкту
Саймон Едвардс
Юлія Башлакова
Ольга Нечаєва
Ветеран Британської армії, стипендіат фонду Черчилля, міжнародно визнаний експерт з реабілітації ветеранів та подолання травми, засновник благодійних фондів, соціальний підприємець і фахівець із лідерства.
Українська клінічна психологиня, травмотерапевтка, авторка психодіагностичних і терапевтичних методик, громадська діячка, підприємиця, спікерка та лекторка з тем травми, відновлення й інновацій у сфері ментального здоров’я.
Фасилітаторка та лідерка спільнот з понад 20-річним досвідом у сфері психічного здоров’я, некомерційних ініціатив та медіа. Авторка, публічна спікерка, визнана адвокатка з питань ментального здоров’я та багаторічна волонтерка, що підтримує ЗСУ.
А також ветерани ЗСУ, які приєдналися і допомогли створити програму, яка відображає справжній дух, культуру та досвід українського війска.
Що відбувається на групах?
Коло побратимів
Ми починаємо день у спільному колі — це традиція, яка створює рівність, присутність і взаємну повагу.
10 кроків
Послідовність тем внутришньої подорожи: від розгубленості та гніву до надії та нового сенсу.
Простір без оцінок
Тиша, гнів, сльози, мовчання або жарти – усе має місце. Група приймає кожного, бо всі мають власний досвід і біль.
Індивідуальні матеріали
Учасники працюють із робочим зошитом фіксують інсайти та рішення.
Напарництво
Дозволяє знов відчути підтримку побратима, який підтримує на кожному кроці
Перехід до дії
Ми допомагаємо зробити перші кроки до нового життя: це може бути навчання, зміна звичок чи просто чесна розмова з родиною.
Моральна травма
Моральна травма — це глибока душевна рана, що виникає тоді, коли реальність війни вступає в конфлікт із нашими внутрішніми цінностями. Вона не завжди помітна зовні, але впливає на здатність людини довіряти, жити, будувати стосунки і бачити сенс жити далі.
Моральна травма може виникнути через втрату побратимів, безсилля перед несправедливістю, вимушену бездіяльність, руйнівні накази або неможливість зробити «правильний вибір». Вона часто супроводжується почуттям провини, сорому, зради, розчарування у лідерах і недовірою до суспільства. Без підтримки ці переживання накопичуються і призводять до ізоляції, гніву, втрати ідентичності, відчуття порожнечі.
На відміну від ПТСР, який є клінічним станом, моральна травма має духовно-етичну природу. Її складно «лікувати» стандартними методами. Післявоєнні дослідження, зокрема Джонатана Шея, Річарда Тедескі підтверджують: вихід із моральної травми ефективніше за все будується через підхід “група як ціле” Біона і Фолкса. Спільнота, яка визнає біль і не вимагає пояснень, де панує взаємна повага, довіра й підтримка. Саме це і закладено у програму «Надійне Майбутнє», яка створена як шлях до відновлення внутрішньої гідності, сили та зв’язку з іншими.
Шлях ветерана
Ярослав пішов добровільно у 22-му, був кілька разів важко поранений, звільнився. Це його історія.
«Було відчуття, що всередині мене щось тріснуло. Я нікому не був потрібен. Не міг говорити з родиною — вони не розуміли, а я не мав слів. Почав багато пити, потім з’явилися наркотики — мені вже було байдуже. Родина пішла, і я не звинувачую їх. У мені була злість, біль і повна відсутність майбутнього.»
«Одного дня приїхав побратим і сказав просто: “Сідай у машину”. Він відвіз мене в реабілітаційний центр. Це мене врятувало. Потім інший запросив у маленьку групу ветеранів. І там я вперше відчув, що я не один.»
«Потім Саймон спитав, чи можу я підтримати інших у групі. І тоді я усвідомив — можливо, я ще можу бути корисним”.
Зараз Ярослав працює як провидній фасилітатор, навчається в університеті і щодня допомагає тим, хто ще на початку свого шляху.
Групи “Надійне Майбутнє”